Знання

Home/Знання/Подробиці

Реакція поліконденсації поліефіру

Поліестер є важливим синтетичним волокнистим матеріалом, основним етапом процесу його виробництва є реакція поліконденсації. Поліконденсація — це процес, при якому молекули мономерів реагують з утворенням полімерів і малих молекул побічних продуктів (зазвичай води або метанолу). Для синтезу поліефіру найбільш поширеними мономерами є терефталева кислота (PTA) або диметилтерефталат (DMT) і етиленгліколь (EG).

 

Етапи реакції:

 

  1. Реакція переетерифікації(якщо використовується ДМТ): спочатку ДМТ реагує з етиленгліколем у реакції переетерифікації, утворюючи мономер біс(гідроксіетил)терефталат (BHET) і метанол. Ця реакція зазвичай відбувається при 200-250 градусів і потребує каталізатора (наприклад, сполук сурми).
  2. Реакція поліконденсації: Далі BHET піддається подальшій поліконденсації з утворенням довголанцюгового полі(етилентерефталату) (PET) і води як побічного продукту. Ця реакція зазвичай відбувається при високій температурі 250-280 градусів і під вакуумом або в атмосфері інертного газу для видалення води, що утворюється, що призводить до отримання полімерів з вищою молекулярною масою.

 

Механізм реакції:

 

У реакції поліконденсації гідроксильні (-OH) і карбоксильні (-COOH) або складноефірні (-COOR) групи піддаються дегідратації або реакції видалення спирту з утворенням складноефірних зв’язків (-COO-). Під час цього процесу мономери поступово з’єднуються в ланцюги, утворюючи лінійні полімери.

hot melt yarn

Контроль реакції:

 

Контроль реакції поліконденсації має вирішальне значення для властивостей кінцевого продукту. Температура реакції, час, кількість каталізатора та умови (такі як рівень вакууму або потік азоту) впливають на молекулярну масу та фізичні властивості поліефіру. Наприклад, вищі температури реакції та довший час реакції сприяють утворенню поліефіру з більшою молекулярною масою, але також можуть призвести до деградації та побічних реакцій.

Промислове застосування:

 

Контролюючи реакцію поліконденсації, поліефірні матеріали з різними властивостями можуть бути виготовлені для задоволення різноманітних потреб застосування. Наприклад, високомолекулярний поліестер зазвичай використовується для виробів, що вимагають високої міцності та в'язкості, таких як пластикові пляшки та інженерний пластик, тоді як низькомолекулярний поліестер використовується для виготовлення волокон і плівок.